Блог вчителя початкових класів Макаренко Олени Володимирівни

22 січня - День соборності України

Відеофільм "Акт Злуки 22 січня 1919" дивитися докладніше тут***

У лютому 1917 року відбулася подія, яка, ожна сказати, змінила хід історії. У Росії до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби національного й державного відродження України.

У березні 1917 року в Києві було створено Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський. У результаті державного перевороту у квітні 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Цей державний діяч опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних зв'язків з іншими державами,зіцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьмн доклав задля розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому в грудні 1918 року змушений був піти з Києва разом із німецькими військами. 22 січня 1918 року було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна проголошувалася самостійною державою - Українською Народною Республікою.

Після гетьмана Скоропадського державу очолила Директорія - наступний український уряд. На чолі Директорії стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра, діячі одного з попередніх урядів - Центральної Ради. Правління цього уряду теж не було тривалим, оскільки його члени не могли дійти згоди. Отже, у 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного та заможного життя. Спокійно вирішити проблему не вдалося - сварилися родичі, зі зброєю виступали один проти одногоколись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. Анархісти діяли здебільшо самостійно, інколи підримуючи то більшовиків, то їхніх супротивників.

Це були криваві часи для України. До всіх бід додавалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України.

Поки криваві події відбувалися на Лівобережжі, у Львові, 13 листопада 1918 року проголосили утворення ЗУНР ( Західноукраїнської Народної Республіки). Церемонія об'єднання Української Ннародної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки на правах федерації, зберегла власну адміністрацію, уряд, армію, право на вирішення зовнішньополітичних питань.Дипломатичні представництва Західноукраїнської народної Республіки були в багатьох країнах Європи, зокрема в Німеччині, Австро-Угорщині та навіть у Ватикані.

Остаточне ухвалення Акту злуки планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення Акту злуки уряд нашої держави ( на той момент Директорія) під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю - Київ, а потім - і територію України.

Отже, соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об'єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Зараз, оцінюючи події минулих часів загалом і Акт злуки українських земель, зокрема, дослідники прийшли до думки, що, незважаючи на те, що цей Акт мав певною мірою формальний характер, усе ж таки він відіграв надзвичайно важливу роль, на кілька подальших десятиліть визначивши розвиток і формування політичних сил в Україні. Він також вплинув на національне саоусвідомлення українців, виконав об'єднавчу в духовному плані місію. Це був перший за останні шістсот років рішучий крок нашого народу до об'єднання.

На думку дослідників-істориків, наша сучасна прекрасна Україна успадкувала демократичні традиції та державну символіку об'єднаної Української Народної Республіки. Але ця визначна дата, яка ніколи не випускалася з уваги українськими політиками, тільки протягом останніх кількох років відзначається на державному рівні.

Носіями ідеї собрності України традиційно вважаються члени Кирило-Мефодіївського братства. До цього братства належав і найвідоміший український поет Тарас Григорович Шевченко. Багато зусиль у цій роботі доклали діячі "Руської трійці" на чолі з Маркіяном Шашкевичем, а також інші талановиті українські діячі, зокрема Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Ідею соборності було визначено як одну з найважливіших задач у процесі українського державотворення наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Зробили це Микола Міхновський та Юліан Бачинський. І тільки згодо цю ідею взяли на озброєння політичні та культурні діячі, спочатку Західної України, а потім і Східної. Для жителів сучасної України цей день надзичайно важливим національним святом..

Виховна година до Дня Соборності України

Мета: поглибити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України; ознайомити з цікавими фактами про Україну; виховувати патріотичні почуття та повагу до державної атрибутики; викликати інтерес до вивчення історії України

У всiх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рiднiше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустинi рай,

Їм красить все їх рiдний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батькiвщини

(М.Мернявський)

Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Історія свята

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду ( Загальна Українська Рада ЗУР), яка відстоювала інтереси українців. Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик – одні з перших виступили з ідеєю соборності України. На їх думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. У численних їх промовах відкрито пропагувались ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

Підвищений інтерес до соборності серед громадсько-політичних діячів Галичини був невипадковий. Передбачаючи швидкий занепад Австро-Угорщини, українці боялися, щоб Галичина не відійшла до складу Польщі. Тому 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з’їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З’їзд від імені Ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала, що «...ця українська національна територія стає українською державою». На жаль, така заява не мала практичного значення, і важлива лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.

У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалась під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Завдання уряду ЗУНР було об’єднання усіх українських земель в одну державу. Але поки гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною.

Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони. Як можна було сподіватись, Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок, ініціатори об’єднавчого руху 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одній державі. Обидва уряди зобов’язувалися в найкоротший час здійснити це об’єднання. Даний договір, викликавши схвалення українського загалу, став, по суті, першим і основним актом соборності. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичну і територіальну консолідацію українців усіх земель. Перше рішення у цьому напрямі зробила Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності.

І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію «одного нерозривного тіла» від Володимира Великого до «великих гетьманів».

Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова:

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну…

Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками. З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об’єднання порізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину – румуни, а Закарпаття – Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін.

Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав:

«Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою їх розвою, твердою підставою національного будівництва»

Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи».

Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців.

День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня – день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.

Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).
22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши"живий ланцюг" від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

Цікава Україна

Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириек. У 1908 році на землях античного міста Херсонеса археологи знайшли стелу з текстом III ст. до в.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.

Найдавніші згадки про пересилку вістей в території України належать до І тис. до н. е грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, скіфів та сарматів.

Найбільшою битвою з XVII ст. до середин XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчі Посполитою - з іншої. У ній брало участь д 600 тис. воїнів. Тільки битви Другої світове війни, зокрема на Курській дузі, біля Москві Берліна мали більші масштаби

Поняття «Украйна» і «Русь» є тотожними Русь - давня назва України із столицею в Києві.

Перша конституція України була створені І710 року гетьманом України Пилипом Орликом.

Коло Києва чи Львова –

Де приїду – вдома всюди,

де поступлю – рiдна мова,

де погляну – рiднi люди.

Роботящi пiдгiрянцi,

Як вогонь, палкi гуцули,

І смiливiї кубанцi,

Що ще Сiчi не забули,

І розважнi подоляни,

І полтавцi – солов”їнi,

Бойки, лемки, волиняни –

Все ото брати однiї.

Бо вiд Сяну до Кавказу

На степах чи полонинi,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто – синi.

(П.Штокало)

20 січня - День Іоана Хрестителя

Офіційна назва цього дня - Собор Предтечі та Хрестителя Господнього. Предтеча - значить "попередник". Святий Іоан, за переказаи, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іоан Предтеча виконав закон. Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.

Друга назва цього свята - Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною. Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду - це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же не варто забувати, що від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна ходити в шинок - гріх великий, ще вода не свячена...

19 січня - Водохреще

Це свято має й іншу назву - Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання : чому Богоявленням названий не День народження Ісуса Христа, а саме, а саме цей день. Відповідь проста : справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду.

Уперше людина занурюється у воду під час крещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина "оновлюється" для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутня під час освячення храмів, жилих та господарських будівель, а також усіх предметів, що використовуються під час богослужіння. Свячена на Водохреще вода має вживатися натще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води відносять здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання часто навіть від невиліковних хвороб.

Може виникнути питання : навіщо треба щороку знову і знову освячувати воду? Відповідь досить проста. Світ наш сповнений гріхів, а Церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Акцентується увага на тому, що Бог не творить чудес не там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного спасіння. Щоб свячена вода приносила користь, необхідно дбати про чистоту власних думок і вчинків...

18 січня - Голодна кутя

... Після святкової вечері повинні "прогнати" кутю - на вулиці, б'ючи палицею в причільний кут, промовляти щось на зразок :

Утікай, кутя, з покуття,
Узвар, іди на базар,
Паляниці, залишайтесь на полиці,
"Дідух" - на теплий дух,

Щоб покинути кожух.

За переказами, ще запорозькі козаки кутю проганяли на Січі, але в дуже своєрідний спосіб - зчиняючи стрілянину. Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для святої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від усіх негараздів. У деяких регіонах України господині замішують на свяченій воді рідке тісто й цим тістом малюють на стінах дому й інших господарських будівлях зрести "від злих сил". Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами : " Дай, нам, Боже, і на той рік діждатися!" Далі слід так само окропити господу - усе, що в домі і навколо дому.

Наймолодший син або донька мають свої обов'язки цього дня : мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один пиріг у передпокої, другий - у коморі, а третій - надворі. За старих часів свяченою водою малювали хрести навіть на хліборобському знарядді, окроплювалася худоба.

Після цих магічних дій родина сідає до столу і з'їдає святкові пироги, дякуючи Богу за те, що вже має, і благаючи про милосердя й надалі. Решту вечері віддають свійським тваринам. По вечері всі члени сім'ї кладуть використані ложки в одну тарілку ( миску) , а поверх них слід покласти хліб - на добрий урожай. Якщо зранку чиясь ложка буде знайдена перевернутою, значить, на хазяїна цієї ложки наступного року чекає тяжка хвороба. За народними повір'ями, у цей день слід засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили. Дівчатам дозволяєтьсяв цей вечір ворожити, а дітям - щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носить із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдарувати щедрувальників пригорошнею вівса, намоченого у воді. Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за це Бог покарати може...

14 січня - Новий рік за старим стилем , День Василя

Вітання зі Старим Новим роком!!! докладніше тут***

Ніч перед Новим роком ясна й тиха - буде рік спокійний та щасливий.

Сонце ясне зійде - буде добрий урожай садовини.

Іней вкриє рясно дерева - буде добрий урожай зернових.

Частина неба закрита на Новий рік хмарами - звідти слід сподіватися щастя й урожаю.

Випаде в цей день сніг - щасливий рік буде.

Туман віщує гарний урожай.

13 січня - Щедрий вечір ( свято Меланки)

Щедрий вечір уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості - за пирогами. Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать - так велить традиція. Вони повинні запитувати у матері, де ж батько подівся. А "здивована " мати бажає, аби й наступного року діти за пирогаит батька не помітили. Після цього господар хреститься та запрошує родину до столу - до щедрої куті.

Для дівчат одна з найважливіших цього вечора справ - поворожити. Здебільшого ворожать так само, як і на Андрія : бігають запитувати ім'я першого стрічного, кидають чобіт через плече - куди носком буде звернений, у той бік дівчині заміж йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняться - прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного "нареченого" собі вибрали, тощо. За легендою, цієї ночі дівчата-відьми збирають чаклунське зілля "нечуй-вітер". У цю ніч воно має найбільшу силу, але знайти його можуть тільки сліпі люди або ж відьми. Той, хто його знає, за власним бажанням оже стати невидимим і нечутним. Але місця, де це зілля росте, знають тільки чарівниці.

У цілому ця ніч сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь новий рік. Народні повір'я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви - можна просити в Бога про найпотаємніше.

"Меланка"

На Меланію українці грають у "Меланку", щоб провести Старий рік якомога веселіше. а грати треба ось як. З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається і стає "Меланкою". Інші теж переодягаються : хто циганом, хто ведмедем, хто чортом... одним словом, хто що цікавіше придумає , те й утілює. Це дійство цілком може відбуватися й удень - тоді і дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.

Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати тільки в пісенній формі :

Господинечко, господаречку,

Пусти в дім Меланочку,.
Меланочка чисто ходить -
Нічого в домі не шкодить.
Добрий вечір!
Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряжених, надто ж цікаві дівчата до того, що відбувається. Незважаючи на попередню "рекламу", "Меланка" ходить по хаті й робить шкоду - може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тож уважно слідкують, щоб "Меланка" поводилася гарно, нічого не чіпала.

Тим часом хлопці щедрують, висміючи поганих господинь :
А Меланка - неробоча,
Її сорочка - парубоча,
Якщо люди ідуть на жнива,
То Меланка - на пива!
Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності : щосили пританцьовує, яж поки дух заб'є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу. Якщо "Меланкою" обирають дівчину, то ця "Меланка" значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають :
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Добрий вечір, щедрий вечір,
людям добрим на сей вечір.

Якщо вночі вітер дме зі сходу, значить, буде добрий урожай фруктів, якщо з півдня - рік буде спекотним, але длагополучним для людей, якщо із заходу - буде молока й риби вдосталь.

"Водіння кози"

На Меланію козу водять. Саму козу здебільшого роблять із дерев'яної палиці, один із кінців якої слід розколоти - це будуть роги. Роги можна прикрасити на власний смак, зокрема можна прив'язати дерев'яні ложки - козячі вуха. З протилежного боку палиці "чіпляють" якийсь віхтик - це буде козячий хвіст. Коли коза готова, її треба "одягти" у старий кожух хутром нагору, але так, щоб було видно, де в цієї імпровізованої кози "морда". Рукава кожуха мають звисати вниз - це "ноги"кози.

От той, хто цього вечора - "коза", залізає під кожух, однією рукою тримається за прикрашену палицю та крутить "хвостом". Окрім "кози", компанія вибирає на вечір "кота" - зазвичай наймолодший з хлопців із гурту; до обов'язків "кота" входить носити торбу, нявчати та просити сала.

Дійство починається з настанням темряви. Діти приходять до будь-якої хати й просять :

- Пустіть у хатку, бо так вже коза змерзла!

Господар відповідно до звичаю наче відмовляється :

- Дуже тісно в домі, ніде козі розгулятися.

А діти продовжують просити :

- Та пустіть уже, бо несила - так змерзла.

Традиція вимагає, щоб тричі господар відмовив "козі" й тільки потім запитав дозволу в господині. І тоді "коза" вже звертається до господині :

- Хазяйко, будь-ласка, пустіть, бо змерзну не тільки я, але й козенята!

- Уже пізно, та й діти сплять - ви їх налякати можете. Навіщо ви нам здалися?

І знову тричі господиня відмовляє ( а для цього їй ніколи не бракує причин), а коза вже проситься. Нарешті дозвіл від хазяйки дому отримано :

- Гаразд, ідіть, але дивіться - співайте добре!

Ось тепер уся ватага заходить до хати, знімає шапки, вітається з присутніми. "Коза" починає співати, прицьому разом із "котом" притопує в такт пісні. Діти господарів тішаться з того, що відбувається в оселі, їм дозволено смикати "кота" за вуса й "козу" за хвіст. У цей час підспівує решта гурту, оповідаючи в пісенній формі поневіряння бідної "кози". Під час співу "коза" намагається відтворити пантомімою слова пісні. Ясна річ, у кінці пісні падає та вдає, ніби мертва. Щедрівники хором співають далі, жартома перелічуючи , які харчі зарадить лиху й оживлять "козу". "Кіт" із ними цілком згоден : "Сала, сала, сала! Щоб наша коза встала!" "Коза" оживає, схоплюється на рівні ноги й прямує до печі, принюхуючись, а щедрувальники продовжують співати. Коли пісню доспівано, весь гурт дітлахів-щедрувальників звертається до хазяїв в один голос із побажанням здоров'я та святковими вітаннями, кланяються господарям. І тепер діти отримують жартома випрошує в господині сала. Після трьох традиційних відмов господиня все ж таки пригощає кота - салом, козовода - пирогом, а скарбника гурту - грошми. Отак, досхочу пощедрувавши, молодь збирається в одному домі разом і продовжує веселитися.

7 січня - Різдво Христове

6 січня - Свят-вечір

Вітання з Новим 2016 роком !!! докладніше тут***

1 січня - Новий рік !!!

З Новим 2016 роком, Україно !!! докладніше тут***

Наталя Забіла "Новий рік" докладніше тут***

Мультфільм "З Новим роком" докладніше тут***

"Морозець" докладніше тут***

"Новогодний хоровод" докладніше тут***

"Ялинка" докладніше тут***

25 грудня - День святого Спиридона

Якщо день видасться ясний, сонячний, значить, 31 січня буде иеж ясна погода.

Якщо цього дня небо похмуре, сонця мало, значить, новорічне свято доведеться зустрічати за погоди терлої та похмурої.

19 грудня - День святого Миколая

"Святий Миколай" докладніше тут***

Мультфільм "Святий Миколай" докладніше тут***

Дуже давно в місті Мірра ( Італія) жив хлопець на ім1я Миколай. Він був єдиною дитиною в дуже багатій родині, але батьки померли рано. Тому Миколай став відлюдником, мрійником, звернувся до вивчення наук. Легенда розповідає, що одного разу Миколай дізнався, що на околиці міста живе бідна дівчинка, яка не може вийти заміж тільки тому, що не має посагу. Хлопець вирішив зарадити біді дівчини. Уночі він прийшов у її дім і непомітно підкинув пакунок із необхідною сумою грошей їй у вікно. Ясна річ, бідна дівчина вирішила, що це втручання неземних сил, і містом поширилася чутка, що янгол спустився з еба й допоміг закоханим. Це була найщасливіша подія у житті Миколая, він зрозумів, що його призначення - робити добро...

18 грудня - День преподобного Сави

Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози. Народна мужрість і спостережливість відтворені в таких приповідках : " Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить", "Варвара снігом стелить, Сава завірюхою заглажує, а Микола морозом давить"...

17 грудня - День Варвари Великомучениці

Батько Святої Варвари був дуже багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину, тому всю любов віддавав доньці. Але навіть ця несамовита любов не врятувала непокірну доньку від страшної батьківської кари. Він був язичником, а вона - християнкою. Тому він віддав її правителю міста на тортури душевні та тілесні. Але дівчина не зреклася своєї віри. Загинула вона від рук власного батька... За народною легендою, свята Варвара Великомучениця вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу. Цей день - поворот на весну, але саме на цей дей день зазвичай припадає початок найсильніших морозів. Починаючи з цього дня й протягом наступних трьох люди варять кутю й узвар - на добробут і здоров'я.

14 грудня - День пророка Наума

За старих часів саме цього дня діти йшли до школи : "святий Наум наставляє на ум". Відправивши дитину до школи, батьки звертаються з молитвою до святого Наума, щоб наука добре дітям давалася. За народними віруваннями, у ці дні вовки ходити зграями починають. І тільки на Йордань їх розженуть пострілами мисливців...

13 грудня - День святого Андрія Первозванного

Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничих, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування айбутнього, ритуали за калетою та інші ворожіння. Ніч під Андрія - єдина ніч протягом року, коли хлопцям дозволяється бешкетувати - їм цієї ночі все вибачають. Андрієва ніч допоагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю. Ворожити слід у ніч перед святом. Одним із найпростіших способів ворожіння є випікання балабушок ( маленькі тістечка кругленької форми з білого борошна). Для балабушок треба носити воду... ротом. Хлопці теж часу не гають - до їхніх святкових "обов'язків" уходить якомого більше смішити дівчат, щоб вони воду не донесли до місця призначення. Коли вже дівчата знесилені від сміху, вони домовляються з хлопцями, щоб ті не смішили, а натомність обіцяють їм частування. Нарешті балабушки спеклися й охололи. Тепер кожна дівчинка позначає своє тістечко ( можна папірцем, ниткою аьо ще якимось чином - фантазія підкаже). На підлогу стелять чистий рушник, на нього розкладають балабушки. Потім до дому пускають голодного собаку та слідкують, чию балабушку та яким чином пес з'їсть першою. Першою вийде заміж та дівчина, чия балабушка буде з'їдена першою. Якщо пес віднесе тістечко з рушника вбік, значить, хазяйці цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв. Дуже погано, якщо собака не з'їсть балабушку, а лише надкусть.

Інший спосіб ворожити- слухати під вікнами в ніч перед Андрієм. Почуте дівчата тлумачили відповідно до властивостей власної фантазії. Якщо дівчині цікаво, яка професія буде в майбутнього чоловіка, вона розкладає на підлозі миску з водою, трохи пшениці та дзеркальце, а потім пускає півня. Якщо півень спершу клюватиме зерно - чоловік буде добрим господарем, якщо гляне в дзеркальце - ледарем, а якщо спочатку нап'ється води - п'яницею. Про фах майбутнього чоловіка можна дізнатися й іншим чином : дівчата йшли до водойи й набирали трохи намулу в жменю. Потім удома слід уважно розглянути принесене : трісочка в намулі пророкує, що чоловік буде теслею, шматочок шкіри - шевцем, просто пісок - можливо, мулярем тощо. Багато часу в цьому разі залежить від гостроти зору й творчої уяви дівчини, яка ворожить.

Уночі проти Андрія дівчина навіть може "побачити" свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі слова : " Суджений, прийди мене розчесати". Якщо їй насниться,що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений. З кусання калети розпочинається андріївський вечір. Уся молодь - і парубки, і дівчата сходяться разом. Кусання калети - один із важливих обрядів цього свята. Калета - це великий солодкий, з медом і фруктами борошняний корж, що повинні випікати всі дівчата разом... ( дізнайся більше...)

10 грудня - Всесвітній день захисту прав людини

В 1948 році було прийнято Всезагальну Декларацію прав людини. Утвердження та забезпечення прав людини - важлива проблема сучасного світу. Людина, її життя і гідність, права і свободи - найвища цінність кожної держави. Усі люди рівні у своїх достоїнствах та правах. При цьому права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Вони належать кожній людині від самого народження й протягом усього життя, не залежать від волі держави, не даруються й не можуть юути скасовані. Будь-які угоди, направлені на обмеження прав людини, визнаються недійсними...

7 грудня - День великомучениці Катерини

Цей день вважається святом дівочої долі. Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повинні постувати - тоді доля пошле їм гарну дружину. Ось як дівчата намагаються пізнати своє майбутнє. До сходу сонця слід піти до саду, зрізати гілочку вишні. По поверненні до хати треба поставити цю гілочку у воду і чекати на свято Меланки. Якщо до Меланки гілочка засохне, - поганий знак, що віщує таку й долю, цього року не буде весілля. А якщо вишня зацвіте - і доля дівоча так само цвістиме, шлюб цього року буде укладений обов'язково. Надвечір незаміжні дівчата сходяться до одного дому та готують разом вечерю. Коли вечеря готова, до цієї хати сходяться хлопці, починаються спів та інші розваги. Тільки танцювати цього вечора не можна, оскільки триває піст. Перед тим як заспівають перші півні ( опівночі), дівчата загортають спільно приготовлену вечерю новим рушником і прямують до воріт "закликати долю". Кожна дівчина по черзі залазить на ворота з "вечерею" в руках і три рази закликає долю : "Доле, доле, іди до мене вечеряти!" Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася, що, відповідно, пророкує заміжжя та спокійне життя в достатку протягом року. Якщо півень не заспівав, значить, доля не чує дівочого голосу, "оглухла". У цьому разі дівчина сумує, проклинаючи долю. Найгірше ж, якщо у відповідь на дівочі закликання зірка з неба падає. Це може віщувати важку хворобу, негаразди в родині або навіть "згасання долі"...

4 грудня - Введення

З приходом зими на селі, як правило, уже всі господарські роботи завершено, люди починають готуватися до зимового циклу свят. Відчувається наближення традиційного часу зимових розваг селян, часу таємничого ворожіння, угадування майбутнього, долі, що найбільшою ірою, звичай, цікавить молодих незаміжніх дівчат. А поки що молодь допомагає старшим. На сході України подекуди зберігається звичай святити воду в ніч перед Введенням. Вважається, що цього дня Бог відпускає чисті, праведні душі подивитися на своє тіло. Існує ще й така дівоча традиція : щоранку треба вмиватися снігом і після цього витирати обличчя тканиною червоного кольору - тоді буде гарний колір обличчя. Свято Введення за старих часів було пов'язане з початком нового року наших предків, а з плином часу відбулося свого роду злиття з християнським циклом свят. Дуже важливо, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки, відповідно до народних вірувань, "перший полазник" приносить у свій дім свою енергетику - на щастя або на нещастя. Отже, якщо "перший полазник" - молодий, здоровий, та ще грошовитий чоловік, найкраща ознака, що віщує здоров'я та добробут усій родині. Відповідно, якщо "перший полазник" - хворий дідусь, то значить родину чекають хвороби й нестатки протягом наступного року. Найгіршою вважається ситуація, коли "першим полазником" стає літня жінка, та ще й недоброї вдачі. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки не заходити - негараздів не віщувати. Якщо цього дня хтось сторонній захоче позичити щось - це недобрий знак...

1 грудня - початок зими, Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Настання зими найчастіше супроводжується початком морозів, снігопадів, пронизливих вітрів - у цілому поргода не така вже й приємна. У селі на цей час усі господарські роботи вже завершено. Вступаючи до нового року всі народи намагаються "спогнозувати події", привернути удачу до власної оселі, зазирнути в майбутнє, щоб дізнатися, чи щасливий буде цей рік для родини. А найголовніше на початку зими - народ завзято вже готується до довгоочікуваного циклу веселих зимових свят, у першу чергу, різдвяних.

2 серпня - День пророка Іллі

Цей святий - один із найбільш великих пророків Старого Заповіту. Старий Ілля - наступник Перуна. Колись дуже давно чорти перестали Богові коритися. Бог розгнівався й наказав святому Іллі прогнати нечість із неба. Ілля сумлінно поставився до виконання наказу - він і досі ганяється за чортами по небу, в підтвердження тому - блискавки та грім, що він у нечисту сил пускає. Від цього дня в Україні бувають так звані горобині ночі - нічні грози з блискавками та громом. Коли йде гроза - люди намагаються не підпускати до себе собак і котів, бо в цих тваринах, за народними забобонами, нечиста сила може від Іллі сховатися. Перед образами під час грози старі люди рекомендують запалювати свячену свічку. Вважалося, що це вбереже оселю від грому. А якщо вже блискавка запалить дім, то за старих часів люди навіть не намагалися цю пожежу гасити, оскільки вона начебто самимм Богом запалена, а значить, простій людині й годі її загасити...

Ангели серед нас !!!

12 липня - День святих Петра і Павла

... І Петра , і Павла було схоплено за проповідницьку діяльність і страчено в 76 році. За народними віруваннями , до обов'язків цих святих уходить слідкувати за своєчасним збором урожаю, можливо, тому що день цих святих апостолів збігається з початком жнив у більшості регіонів України :

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло воли водить...

Зазделегідь до дня святих Петра і Павла люди за старих часів ретельно готувалися, зокрема білили хати, прибирали на подвір'ях, всередині осель. Зранку побожні люди святково вдягалися й обов'язково йшли до церкви. Цього дня пригощають одне одного спеціально до цього свята приготовленою стравою - печеними пампушками з пшеничного борошна - так званими мандриками. Така оригінальна назва, за народними тлумаченнями, походить від слова "мандри", оскільки Петро і Павло багато мандрували світом.

Існує старовинна легенда про святого Петра і Павла. Якось саме цього дня йшли вони землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат - одна жито жне, а інша спить під копою - і двох парубків - один у полі працює, а другий під возом у холодочку дрімає. Подумали святі й вирішили попарувати молодих людей, але так, щоб обидві пари з голоду не померли : працьовита дівчина дісталася длінюхові, а ледача - роботящому хлопцю. З тих пір, мовляв, так і повелося : чоловік і жінка в сім'юї одне одному протиставляються за ступерем працьовитості. Ще одна легенда оповідає,що цього дня зозуля перестає співати через Боже покарання : колись вкрала у святого Петра мандрику...

7 липня - День Івана Купала, Різдво Предтечі

Народ має своє уявлення про це свято. У цей день Іоан Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Народ дав цьому святому свої, так би мовити, неофіційні назви : Іван-травник, Іван-чаклун. За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до річки, розкладає вогнище й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала. Ось які "правила" передбачає це свято. Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася.

Це свято - одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має обобливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці або навіть у росі - це додає здоров'я та краси. Ця вода, на переконання знахарів, ще й лікує, змиває біль, невдачі, непорозуміння - весь негатив, який накопичився в людській душі.

Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року - з 6 на 7 липня. Спати в цю ніч у жодному разі не можна, тому що відбувається збіговисько - шабаш відьом, чортів, русалок та іншої нечистої сили. Щоб уберегтися від щкідливих витівок нечисті, слід по дому розкласти полин та гілочки осики, які наділяються магічними властивостями. До речі, за народними повір'ями, будь-яка рослина ціжї ночі набуває чарівних властивостей, саме тому знахарі збирали в цей період цілющі трави - "святоянське зілля" . Серби переконані, що купальські вінки захищають оселю й усіх, хто в ній мешкає, від злих сил. Саме тому вони вішають ці вінки десь у хаті або в господарських будівлях. Болгари впевнені, що вінки, сплетені на Івана Купала, допомагають від хвороб, тому ці вінки намагалися зберігати на всяк випадок, щоб у разі потреби ним обкурити хвору людину.

Цієї ночі рівно опівночі розпускається вогненна квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знаде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо - таке нетривале її життя, але якщо вже це вдається, то слід підкинути її в повітря - вона впаде саме на те місце, де закопаний скарб.

Символом свята є мати-й мачуха. За легендою, колись давно обвінчалися брат із сестрою, не знаючи, що вони родичі. Це великий гріх, і тому вони з горя перетворилися на рослину. Ця рослина поєднала в собі два начала : жовте - це сила сонця, Іван Купало, а синє - це вода, богиня Мара. До речі, саме Купало й Марена є головними атрибутами цього дня. Багато чого дивного відбувається цієї ночі, зокрема дерева можуть розмовляти одне з одним і навіть ходити. А хто знайде так звану Іванову голову - подвійний житній колос на одному стеблі - той отримує можливість знайти скарб.

Вогонь наділявся магічними очисними властивостями з давніх-давен. Цієї ночі розкладають вогнища, танцюють навколо них і співають, стрибають через них. Чим вище підстрибнеш над вогнищем, тим більше щасливішим будеш у коханні та здоровішим. Вогонь очищує, додає сил і наснаги. Закохані пари стрибають зазвичай разом, узявшись за руки. За повір'ям, якщо вони зможуть разом перестрибнути через вогонь, і при цьому їхні руки не роз'єднаються, то вони одружаться...

7 червня - День Онуфрія Великого

Стародавня легенда оповідає, що колись польові квіти поскаржилися Онуфрію Великому, що Мороз хоче їх застудити й погубити. Онуфрій пожалів квіти та звернувся до Мороза, щоб не ображав і не губив рослини. Але той упертий виявився, і терпець Онуфрію урвався : розлютився він і вдарив Мороза обухом сокири прямо по голові. Мороз від цього удару захворів і не з'являвся аж до Спаса. А поки він відлежувався, квітам не було чого боятися, тож вони спокійно цвіли. Дівчата, які піклуються про красу, на Онуфрія Великого після вмивання натирають щоки пелюстками маку, вважаючи, що за умови такого догляду буде чудовий колір обличчя. Цього дня не можна косити траву.

5 червня - Всесвітній день навколишнього середовища

У 1972 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 5 червня Всесвітнім днем навколишнього середовища. Це рішення свідчить про прагнення людей до збільшення знань про навколишнє середовище, підтвердження необхідності захищати природу. З того часу Організація Об'єднаних Націй, а також багато країн, які не входять до складу цієї організації, щорічно відзначають цей день. Мета - привернення уваги та спрямування зусиль спільних і політичних організацій до тих дійсно нагальних проблем, що пов'язані з охороною навколишнього середовища.

У нашій країні цього дня проводяться заходи, метою яких є нагадати людям про важливість вирішення екологічних проблем. Мабуть, головну роль у культивуванні в уяві дитини необхідних екологічних пріоритетів відіграє школа. Школярі до цього дня готують стінгазети, вистави на екологічну тематику тощо.

Уявіть собі нашу планету без квітів, без тварин, з брудними мертвими морями й ріками, завжди сірим похмурим від диму небом... Така картина подобається ? Якщо ні, не будьте байдужими. В Україні охорона природи є особливо актуальною...

3 червня - Трійця

На п'ятдесятий день після Великодня, обов'язково в неділю, святкується Трійця. Нагадуємо : свята Трійця - це Бог-отець, Бог-син і Святий Дух.

Ісус Христос цього дня багато років тому вознісся на небо. Раніше на Вознесіння повсюдно пекли так звані "драбинки" - своєрідний символ сходження Сина Божого на небо. Християнські перекази тісно переплелися з народними традиціями святкувати початок літа, що сягають глибини віків.

У день Трійці дівчата зазвичай ворожать на здоров'я та тривалість життя своїх рідних. Ворожіння має відбуватися так : під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити віщування долі. Зів'ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони поводитимуться : якщо потонуть - дуже поганий знак, а якщо попливе - усе буде на добре.

Клечальна неділя - це неділя зеленого тижня, п'ятдесятий день після Великодня, тому цей день ще називається П'ятидесятницею. За старих часів люди зустрічали цей день дуже урочисто. Зранку господині поралися у господі, готували святкове застілля. Коли всі господарські справи були зроблені, люди вбиралися у святковий одяг, сідали в хаті й чекали, поки вдарять церковні дзвони. Ударить здвін - блага звістка. Тоді сві побожно хрестяться й ідуть до церкви. Кожна дівчина відповідно до святкового звичаю несла в руках свіжі квіти. Ідучи до церкви, люди радо вітають одне одного зі святою неділею. Після служби Божої за старих часів відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши їх свяченою відою. У деяких місцевостях освячували таким самим чином і оселі, і господарські будівлі - для захисту від русалок, які цими днями жвавішають і роблять людям шкоду.

Вважається, що протягом зеленого тижня слід залишати на деревах полотно - русалкам на сорочки. Існує повір'я, що русалки можуть насититися запахом свіжоспеченого хліба. Протягом русалчиного тижня треба ретельно дотримуватися народних "заходів безпеки" : у жодному разі не купатися у водоймах, бо русалки можуть потягти за собою. Тільки справжні відьми можуть дозволити собі таке задоволення й нічого не боятися. Забороняється кидати шкаралупи яєць : якщо потраплять у воду, русалки стануть сильнішими й ще більше шкоди зроблять.

Після церковних урочистостей молодь збирається разом і починає розваги : пісні, жарти, хороводи. Свято триває до пізньої ночі.

1 червня - Міжнародний день захисту дітей

Це свято запроваджене в листопаді 1949 року рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. Тоді, по закінченні Другої світової війни, учасниці сесії в Парижі заприсяглися боротися за створення умов , необхідних для щасливого та гармонійного розвитку майбутніх поколінь, а значить, дітей. Ф що є найважливішою умовою щасливого дитинства ? Звичайно ж, мирне співіснування людей, що є гарантією спокійного й радісного життя кожної окремої родини.

Уперше свято було відзначено в 1950 році.Цей день - ще й день мобілізації світової спільноти для боротьби на захист дітей від загрози війни, за збереження здоров'я дітей, за здійснення їхніх виховання та освіти на демократичних засадах. Недаремно свято дітей відзначається 1 червня - це перший день веселого літа й шкільних канікул. У цей день відбуваються численні заходи для дітей : народні гуляння, безкоштовні вистави, кумедні конкурси й ігри тощо. І обов'язково сьогодні батьки приділяють своїм дітлахам підвищену увагу, вони мають чудову нагоду поринути знову у веселі дитячі роки, побавитичся у цирку, погратися з клоунами та ін.

31 травня - Всесвітній день боротьби з палінням

СХОДИНКИ ДО УСПІХУ

середу, 18 лютого 2015 р.

НОВИНИ